Есе про Молодіжний Парламент

 
 

Есе про Молодіжний Парламент




День 1.
На велику радість я не проспала свій автобус, тому о 4 годині ранку вже була в путі. Пересіла на місце біля вікна, підклала свій ріденько-тепленький шалик і наче заснула. Проте не на довго, адже спати в транспорті категорично не можу. Доїхавши до Черкаської області я була в шоці, коли побачила сніг. Таке відчуття немов живу на якомусь острові, котрий сніг вирішив обійти стороною. Дві години я все думала хто ж ще приїде з Кіровоградської області на форум «Молодий Парламентар».
Зустріла мене на метро «Видубичі» моя подруга Оксана, ми вирішили поїхати на Михайлівську площу, адже там мені сказали встановлено пам’ятник жертвам Голодомору. Але в Києві таких аж два…Тому новий пам’ятник я не побачила. Зайшла до Михайлівського собору Київського патріархату, там неймовірно чудова атмосфера. Ну що ж, треба їхати на жд вокзал. Там мені повідомили, що з моєї області я приїхала одна, але про те що в мене не буде керівника ( цитую «будеш сама себе контролювати») мені повідомили не відразу. На Південному жд було дуже холодно, але красиво. В автобусі до мене підсіла Віка, вона навчається в Харкові. Ми з нею розмовляли цілу дорогу. Я взнала, що ціна на харківське метро коштує всього 0,75 коп. І для їхнього міста коштів вистачає…чомусь згадала Льоню Космоса…хоча я його часто згадувала, і коли вода в крані була холодна, і коли наші парламентарі з ним фотографувались, а він переплутав їх з народними депутатами ( в нас був значок як у справжніх нардепів, але що там написано Льоня не прочитав).
Поселили мене на третьому поверсі разом з полтавчанами, Олесею і Олесею) Здається 302 кімната. Ми чомусь сподівалися, що по приїзду, окрім урочистого відкриття молодіжного форуму нічого не відбуватиметься. Але о третій годині вже була робота по комітетах. Зайшовши у хол «Лідера» мене навіть взнали по шалику, а хто й по курточці (дуже пушистий єнотик) Ось, що означає сайт вконтакті! Далі ми пішли обідати. Їдальня знаходилась в іншому корпусі, тому доводилось одягати куртку, хоча там було майже всюди холодно… Як зараз пам’ятаю нам дали борщ зі сметаною, пиріжки, які, мабуть, тиждень десь «підсихали» і сок …мій улюблений Садочок, ВИНОГРАДНО-ЯБЛУЧНИЙ НЯМ-НЯМ.
В цьому ж корпусі знаходився мій комітет «Євроінтеграції», потім з’ясувалося нам навіть пощастило, були столики. Інші комітети тримали свої блокноти «на колєнках». Чесно скажу було цікаво, хоч я і майбутній журналіст, «свобода слова» мене якось не притягала до себе. Взнала багато про Ахметова, Німеччину, мою улюблену Туреччину тощо. Першою виступала я. І хоч переді мною не було тексту який я писала на конкурс, на відсотків 90 згадала його. А потім ще добавила про «Євро-2012». Наступного дня, тяжко було обрати до якої групи приєднатися, чи до мого «Євро», чи до інформування, яке ближче до спеціальності. Це «важливе» питання я вирішила способом 5 копійок. Випала рєшка, пішла «інформувати»)
На вечірньому пленарному засіданні нам роздали значок депутатів молодіжки. Мене чомусь пропустили, але багато мене запам’ятавши, згадували, навіть, як я казала свої тези з роботи.
Дівчата ще ходили на кіносеанс та «мафію», я вирішила поспати.
Наступного дня казали, що до мене в гості хтось приходив, запрошував на «мафію» і так пішов без мене…проте я цього не пам’ятаю…
По обіді обговорювали нічну баню, але щось я так і не зрозуміла про кого йшла мова. Мене там просто не було… 
Другий день був насичений роботою в комітетах. Хоч робота і кипіла, усі наші «законопроекти» були гостро розкритиковані. Згадую нашу ідею про плакат зі стрілочками, створення волонтерських груп, проблеми створення «БЧС», «Апельсину»….
Доречі, презентацію нашого комітету чекали найдовше.
В їдальні нас чекала їжа і прострочені йогурти. Якби мені про дату не сказали, я б їх з’їла і в понеділок на завтрак. Тепер буду постійно дивитися на дату виготовлення.
На пленарному засіданні всі наші комітети презентували свої роботи. Можливо, я й інколи не погоджувалася з деякими висловами, але задавати питання просто не було сил. Але й ця проблема вирішувалась. Знаходили люди які думали однаково зі мною.
Замість дискотеки ми вирішили відсвяткувати приїзд до Києва у своїй кімнаті. Потім нас стало більше, ще більше…. Коли пішли на перший поверх потанцювати, встигли на останню пісню…і знову підніматися. В той момент я почула як якийсь парламентар дуууже голосно чи то кричав, чи співав у якійсь із кімнат. Голос був схожий на одну людину, значить їй було весело. То є добре!
Було весело й нам, стільки друзів і знайомих! Звичайно, я не розуміла одного, десь чоловік 5 вирішили до мене зайти у гості коли я спала, один із них дав мені ручку з папірцем для того, щоб я залишила свої координати, інший шукав у моїй та сусідніх кімнатах своє пиво, цікаво він його знайшов?:)
День 3.
Спала десь півтори години. І тут коли мені сниться як я проводжу пленарне засідання замість Яценюка (доречі зам голови ВРУ був Бабіля Святослав, другий зам голови Олеся Арапова). Мені дзвонить на телефон якась жінка, плутає мене з Танею, а потім просить, щоб я розбудила усіх у кімнаті. Тоді в мене телефон вже був не на вібро-дзвінку і суперський голос Таркана змусив мене піднятися. То було дійсно важко. Але побачивши вигляд обличчя інших парламентарів у мене з’явилася посмішка на обличчі. Згадавши свій сон я наповнювала себе думкою, що може, все таки здійсню свою мрію і побачу Яценюка. Ну дуууже хотіла і хочу це зробити. По скритпу….наша зустріч відрізнятиметься від тієї, що з Сашо, гарантую. Але від емоцій не втечеш. Вони швидше бігають ніж я.
Посадили мене до автобуса №4. Точно пам’ятаю там були миколаївці та луганчани. Проїзджали «КПІ», «Шевченка», 5 суші-барів, «Інтертоп» біля метро «Політехнічний універ», метро «Університет», арт-центр Пінчука і місце «по-соседству»- «Арена», де часто буває Мілевський.
Міністерство молоді та спорту знаходиться біля «Олімпійського» та каси палацу спорту. Там ще й не далеко ФФУ. Холод був собачий, але я не могла не сфотатися біля майбутньої гордості України, - стадіону, який прийматиме заключний матч на «Євро-2012». А от питання чи зробить «Київміськбуд» його казкою для вболівальників інша справа. У міністерстві було багато класних спортивних картинок, але часу на те, щоб їх роздивитись було обмаль. Ми взяли курс на 9 поверх. Деякі йшли по сходах. А мені пощастило піднятися ліфтом. Йому, звичайно далеко від того, що був у мене в готелі в Туреччині, але він молодець, довіз нас без усіляких проблем. Хоча відкривався на кожному поверсі, ми ж заблокували все, що тільки можна було! І бідні працівники міністерства стали червоними і злими. Чому ліфт показував цифру «5» на дев’ятому поверсі теж питання не з простих, але ця штука нас обдурити не змогла, ми швидко зорієнтувалися. Все ж таки парламентарі)
А в цей час у шлунках багатьох депутатів творилась революція і всі разом хотіли до «макдональдзу». Три години ми вирішували долі наших же законопроектів. Продинаміли (тобто не підтримали) деякі пункти з комітету охорони здоров’я. В залі було також холодно і моє червоне горло почало бити на сполох. Тому і тут мій любимий тепленький шалик став у нагоді. СТБ щось питало про суматоху (потім ще й по тєліку мене показали), а наш верхній одяг «заблокував трибуну», фраза з сюжету каналу.
Після закінчення засідання ми почали шукати «важливі» кабінети, тобто туалет. Він знаходиться поверхом нижче, там вже почали економити на електроенергії. Все таки економічна криза. Далі спускалася сходами, проходила повз кабінети легкої атлетики, прес відділу тощо.
Нарешті нас везуть до Верховної Ради України, хоча чому це писати з великих літер? Автобус зупинився біля Київської філармонії. Поворот на право від Європейської площі. Мене записали в першу групу на екскурсію до цієї важливої державотворчої структури. Я на стільки люблю вулицю Грушевського, що навіть її маленькі підйоми не змусили мене нервувати. Рідне Динамо, Кабмін, Парламент.
Нас попрохали залишити в роздягальні навіть сумки, але взяти з собою паспорти чи студентські посвідчення. Не знаю, що робили ті люди, які забули свої посвідчення в автобусі. Я все таки ніколи не ходила Києвом не маючи з собою паспорта, хоча б закордонний та був. Доречі, при вході у середину стоїть така штука, як в Борисполі, що перевіряє чи немає в тебе зброї та інших «поганих» предметів, а також прилад, який сканує сумочки, але він нам не знадобився. Сумочки ж здали. Нам розказували про Істрію побудови Парламенту, про те, що там продаються сувеніри, є їдальня і продається преса, але, звичайно, не для нас. Навіть фотографувати не дозволяли. Потім на виході дискутувала з охоронцем на цю тему і він сказав, що не можна фотати, бо можливо, ця світлина потрапить до поганих рук, типу терористі Шолі? Як завжди передала привіт Яценюку, вдихнула свіжого, холодного повітря з газами іномарок і потопала вниз по Грушевського до Динамо…а це вже панове, зовсім інша історія)
Дякую усім організаторам за цей Форум!
Це був суперський конкурс!
Удачі!


Создан 18 дек 2008



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником