М"яч перемоги або як я хотіла зустріти Сашка

 
 

М"яч перемоги або як я хотіла зустріти Сашка




Хто може заперечити, що мріяти марно, що не варто сподіватися на диво, яке може статися? Не вірите у казку? Я спробую вас переконати у протилежному.
Майже з кожного куточка України приїхали до чарівного міста Києва найпалкіші поціновувані українського футболу - переможці акцій від ВАТ «Укртелеком» та Федерації футболу України «Підтримай улюбленого гравця», «Матч-прогноз», «Стань гравцем ОГО»! Протягом цілого місяця запеклих ігор «Мундіалю 2006» українці мали змогу спрогнозувати один із 25 матчів чи підтримати улюбленого гравця своїм побажанням... Будучи вболівальницею футболу, я не пропустила жодного матчу за участю нашої збірної у Німеччині та тримала кулачки за кожного гравця. Звичайно, я мріяла побачити «українське диво» - збірну, яка вперше вивела Україну на ЧС. Тому, дізнавшись про акції, які влаштовував генеральний спонсор Національної збірної України з футболу «Укртелеком», я вирішила здійснити найзаповітнішу мрію - побачити своїх кумирів. Акція «Матч-прогноз» полягала в тому, що українці могли спрогнозувати один з матчів чемпіонату і виграти призи та зустріч з футболістами. Пропустивши передачу на каналі ІСТ/, де можна було дізнатися, за який матч йшло голосування, я ткнула пальцем у небо і подзвонила за першим номером (номер на футболці улюбленого гравця О. Шовковського), і приблизно через 3 дні мені зателефонували і поздоровили з перемогою.УРА !!!
Укртелеком проводив аж 3 акції, тому, підстрахувавши себе на випадок невдачі, я взяла також участь ще й у акції «Підтримай улюбленого гравця» За її умовами вболівальники мали змогу відіслати побажання улюбленому гравцеві збірної. І найприкольніше те, що авторів кращих поздоровлень визначають самі футболісти, які вручатимуть особисто подарунки - сертифікат на підключення до Інтернету (про що я мріяла вже два роки), а також сувеніри з символікою збірної та автографами. Не маючи сумніву щодо кандидатури улюбленого футболіста, я написала власне побажання на сторінці О. Шовковського - вірші про збірну України.
Чути плескіт у долоні, Вигук «Україно!» -То кричать на стадіоні Вболівальники країни.
Наша збірна по футболу В Мундіалі грає, Український рідний прапор В перший раз там сяє!
Ми підтримаємо разом Наших футболістів -Збірна України точно Займе перше місце!
Ні суперники, ні судді, Наших не зламають, Дух і сила підбадьорять, Наші забивають!
А від мене побажаю -
Вірити у краще.
Знайте, на весь світ покажем
Кращі результати.
Напередодні матчу «Україна -
Швейцарія» в мене було присутнє якесь передчуття щодо СаШо. Бабуся перехрестила через екран Шевченка, а я -Шовковського, наче знала, що ця гра буде надважкою для голкіпера... І ось серія післяматчевих пенальті. СаШо... перший м'яч зловив - УРА!.. Я пообіцяла, що напишу вірш подяки і захоплення грою Олександру... Тільки б він зловив... Уез!!!! Так! Він це зробив!!

Третій м'яч я вже ловила разом з ним... Наступного дня вірші вже були відправлені СаШо.
Воротар Шовковський Саша -України гордість наша! Він голи не пропускає, Виграти допомагає!
М'яч здалека Саша ловить, І з пенальті навіть зловить. Він голкіпер - вищий клас, Поздоровлення від нас!
Тож суперники - не мрійте, Перед матчем не радійте, Бо не заб'єте в ворота, Ви жодного до нас м'яча!
Збірна вперед вас не допустить, Саша голу не пропустить.
Виграєм чемпіонат стопроцен-
тово,
Бо в ваші ворота б'єм знов й
знову!
Потім невдалий матч ЗО червня з Італією... Також почуття переповнювали, але вже інші, та все ж команда з футболу для мене була і залишалась найкращою, найулюбленішою... Вона стала для мене неначе рідною. Я знову зайшла на сторінку СаШо, де написала наступне:
«Олександре, завдяки Вам та й усій команді Україна відчула, що ми сильна нація, дружня, що українці взмозі побороти усіх. Звичайно, рахунок 3: 0 не дуже втішає, але ми повинні також навчитись програвати, тим паче, коли просто Фортуна вирішила такий рахунок. Я хочу звернутися до усієї команди - ви найкращі!!! Ви з'єднали 47 млн. сердець, які в моменти матчу бились і молились за вас!!! Навіть після матчу Україна-Італія (не знаю як в цен¬трі міста, але там, де я живу) багато людей скандували «Україна Forever» І ми дійсно були гордими, що .живемо у цій державі, що ми українці! І це було неперевершено ! Велике спасибі!!! Щасти Вам в усьому!»
Там було стільки побажань, що виграти було просто неможливо. Але я вірила у перемогу. І ось мені зателефонували. Ура!!! Я виграла !!! Одна з Кіровограда ! Тільки чомусь я вважала, що СаШо вибрав один із моїх віршів, але йому більше сподобалось інше побажання.
Нарешті я в Києві! Зустріч відбувалася у ресторані готелю «Русь», у залі «Венеція», що знаходиться неподалік від чарівного Хрещатика, на вулиці Госпітальній. Коли я підійшла ближче до готелю, з правого боку побачила великий стадіон, на якому, мабуть, наші частенько забивають м'ячі у ворота суперників.
У залі, де відбувалася церемонія вручення призів, була напрочуд гарна атмосфера, там, окрім переможців були також присутні представники ЗМІ. Та найголовнішими гостями були вони - команда, яка довела, що з українським футболом треба рахуватися, що наш футбол - один з восьми найкращих у світі! Увійшовши до ресторану, можна було побачити Олега Блохіна, який, розмовляючи з незнайомими мені людьми, курив сигарету «за компанію». Саму залу урочисто прикрасили синьо-блакитними кульками та надувними м'ячами. Футболісти приїжджали здебільшого на авто, і динамівці ж приїхали на фірмовому (ну просто суперфірмовому) автобусі, а останнім завітав Ващук (на чому він приїхав, не встигла побачити, бо була вже в готелі). Особливо були помітними у ресторані Г. Суркіс, М. Калініченко, А. Русол, А. Несмачний, А. Тимощук, А. Воронін, А. Гусін, О. Гусєв, А. Бєлік та багато інших класних гравців.
На жаль, футболісти прийшли не всі, та й ті, що завітали на вручення призів, довго не затримались (у них якраз були тренування перед мат¬чем ). Наприклад, мені замість О. Шовковського, який не був присутній у залі через те, що занедужав, вручав подарунки головний тренер національної збірної з футболу. Це було дійсно круто!!! Але як я хотіла побачити Сашка...) Все ж я йому неймовірно вдячна - і за подарунки, і за чудові (чи як зараз модно - кайфові) відчуття перемоги та гордості за нашу Україну.
А потім була концертна програма з купою запитань про футбол та розповідей анекдотів про цей чудовий вид спорту. Коли я прочитала присутнім у залі свої вірші, то почула слова ведучого, які пам'ятаю і зараз: «После такого Саша обязан бьіл с тобой познакомиться».


Создан 12 янв 2007



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником